[an error occurred while processing this directive]

Замок

Пам'ятка архітектури


План замку


Історія

Самою природою підказане місце - високі правобережні пагорби Стубли - було дуже зручним для укріплення. На одному з прибережних мисів, який називають Городище, в другій половині 15 ст. князь Федір Чарторийський, луцький староста, відновив замок, оточив його глибоким ровом, який наповнювався водою Стубли, і міцними кам'яними стінами. Тоді ж по кутам було зведено дві муровані вежі, п'ятикутні в плані. Обидві вежі відносно непогано збереглися, особливо східна. Їх цегляні стіни в деяких місцях досягали небаченої товщини - 3,8 м! Третя башта, що не збереглася до наших днів, була дерев'яною. Закінчилася побудова замку в 1561 році.
З опису Клеваньського замку від 1609 р. взнаємо, що головну оборонну функцію виконував західний кам'яний бастіон з влаштованим всередині уступом. Східна башта була меншою за висотою і використовувалася для зберігання пороху та гвинтівок. Через глибокий рів був перекинутий чотириарковий міст на міцних опорах. Цікаво, що міст прикрашали фрески, залишки яких ще було видно на початку ХХ ст.
У 1632 р. замок віддали єзуїтам, які влаштували тут свою колегію. Після їх вигнання в 1773 р., коли місцевість відійшла до Австрії, замок довго стояв пусткою, аж поки князь Костянтин Чарторийський, який вирішив створити в Клевані польську гімназію, не перебудував замок в 1817р. Східна стіна була розібрана, а на її місці з'явилися два флігелі, де і розмістилося училище. Цей навчальний заклад російська влада закрила у 1831р. В 1834р. сюди з Луцька було переведено гімназію, та вже через 2 роки вона переходить до Рівного. Замок знову був пустим, розвалювався без належного нагляду. На межі ХІХ та ХХ століть поміщення родового гнізда Чарторийських передали духовому училищу. Що було далі - революції, зміни влади, світогляду і таке інше.
У 1860р. Чарторийські продали свої тутешні маєтки російському царю Олександру ІІ.
У 1915р. під час воєнних дій палац було зруйновано, не вцілів ані дах, ані вікна.
У ХХ ст. використовувався як школа-інтернат, пункт НКВС, ЛТП, ПТУ та ін. В кінці ХХ ст. сильно пошкоджений пожежею. У 2005 безоплатно переданий будівельній компанії для побудови житлово-готельного комплексу.

Архітектура

Побудований на високому трикутному мисі, захищеному з напільної сторони ровом. У плані нерегулярний. Збереглися східна й західна вежі, міст і три корпуси. Вежі цегельні, п'ятикутні в плані. Товщина стін близько 3,8 м. Східна збереглася на висоті чотирьох ярусів, західна з напільної сторони має три з половиною яруси. Стіни прорізані бійницями. В'їзд у замок здійснюється по цегельному арковому чотирипролітному мосту на високих пілонах, перекинутому через глибокий рів. Корпуси цегельні, прямокутні в плані. Дво- та триповерхові з підвалами, утворюють східну, північну й північно-західну сторони замка, замикаються із західної сторони вежею. Корпус, що утворює північний кут замка - найдревніший. Це перебудована в'їзна вежа. У його першому ярусі розташовані замкові ворота, проїзд перекритий напівциркульним склепінням. Крайня східня частина укріплена трьома контрфорсами. Товщина стін найбільш древньої частини коливається від 1 до 2,5 м.

Історія магнатів Чарторийських

Чарторийські, Чарториські, Чарторійські, Чорторийські (Czartoryscy) - княжий рід українсько-польського походження, який 1433 року одержав титул князів Священної Римської Імперії. Прародич Чарторийських, Василь, володів містом Чорторийськом на Волині (1393)
Його сини Іван, Олександр і Михайло мали високі посади у Великому Князівстві Литовському. Михайло Чорторийський був намісником Брацлавщини (1463) і провадив боротьбу проти татар.
Після Люблінської унії 1569 року, яку рід Чарторийських підтримував, вони одержали впливові позиції в польському уряді й поширили свої володіння на Волині і в Галичині Під час Хмельниччини Михайло Чарторийський (1621-1692) боровся проти повстанців
Важливу роль відігравали Чарторийські в Речі Посполитій XVIII ст., особливо за часів королів Авґуста III й Станіслава Августа Понятовського, мати якого була княгиня Констанція Чарторийська. Її брат, князь Александер Авґуст Чарторийський (1697-1782), воєвода Руський, одружившись з Марією Софією Сенявською, дістав величезні маєтки згаслого роду Сенявських. Внук їх, князь Адам-Юрій Чарторийський (1770-1861) був одним з найвідоміших членів роду.
У кінці XVIII Йосиф Клеменс князь Чарторийський, стольник литовський, розгорнув широку промислову діяльність у своїх маєтках на Волині й Поділлі (мануфактура сукна, полотна, шкіряних виробів, порцеляни й фаянсу в Корці й Городищі, поясів у Меджибожі тощо).
Походження князів Чарторийських зафіксоване у "Родоводі князів Литовських", де записано, що "Василь, син Костянтина Ольгердовича Чорторийського, залишив синів князів Івана, Олександра і Михайла Чорторийських". Так як Іван, Олександр і Михайло Чорторийські надійно зафіксовані у джерелах, а існування Костянтина Ольгердовича також особливих сумнівів не викликає, то родинну традицію можна цілком прийняти, як це зробив Ю.Вольф.

Легенди

  • Колись в Дерев'яному жила прекрасна дівчина Оксана ( у іншому варіанті Олена) і вона сподобалась місцевому пану. Князь хотів одружитися з нею, але вона кохала іншого ( Василя або за іншим трактуванням Миколу ) хлопця. Тоді пан пообіцяв допомогти їм одружитись, організувати весілля за свої кошти. Але уже під час вінчання у дівчини з'явилось погане передчуття, погасла в руках свічка. Після вінчання князь організував бал. ( Далі легенда обривається до того моменту як молодята опинились у підземеллі разом з паном: чи їх силоміць схопили чи вони туди пішли за проханням пана, крім того не відомо, коли це трапилось: одразу чи на наступний день). Пан віддав наказ замурувати їх у замкову стіну, "щоб вони вічно були разом".
    Підтвердити чи спростувати цю легенди поки що не вдалось нікому.
  • . ( уже не легенда). Замок був дуже укріплений і вистоював усі напади, але підчас війни під проводом Богдана Хмельницького замок здобув полковник Колодка з козаками. Він знищив укріплення і пішов далі на Олику. Після цього, через чотири роки татари з легкістю взяли замок.

Сьогодення замку

Це були квіточки історії, а зараз - ягідки сьогодення. У замку довгий час був державний заклад (який саме - є різні дані. Начебто це був, гм, санаторій для, гм, алкоголіків). Та із здобуттям незалежності Україні він чомусь став непотрібним - і фортечний комплекс з імпозантним масивним віадуком біля входу швидко прийшов у стан руїни. Відчути давнину цих стін сьогодні надто важко: всередині приміщення замку обкладені кахлевими салатовими плитками або вибілені такими казенними, що аж зводить щелепу, синіми, зеленими та білими кольорами. Дах теж зберігся частково: чи то він горів, чи то спритні місцеві жителі-альпіністи розбирають його для своїх потреб - результат один. Замку виразно погано - та це мало кого цікавить.
Місцеві жителі - при взаємному бажанні сторін - можуть провести туристів більш автентичними підземеллями замку.


Панорама внутрішнього двору
1

1

2

2

3

3

4

4

5

5

6

6

7

7

8

8

9

9

Закачати презнтацію в форматі swf
Закачати avi файл
Закачати презентацію PowerPoint